Ухваливши 30 років тому Конституцію, волелюбний український народ, спираючись на тисячолітню традицію державотворення, принципи «Руської Правди», Конституцію Пилипа Орлика, Універсали Центральної Ради, Конституцію УНР, Акт проголошення незалежності України, Конституційний договір 1995 року, зробив вагомий цивілізаційний вибір.

Основний закон постав гідним національним дороговказом у боротьбі за свободу, утвердження демократії, гідності, прав людини. Конституційні норми, підтримані 315 народними депутатами України, стали справжніми маркерами захисту нашої ідентичності як у важку «конституційну ніч» 27-28 червня 1996 року, в лихі часи т. зв. політичної реформи, так, безперечно, і в добу жорстокої відсічі повномасштабній російській агресії.

Відповідальні політики, котрі серед тодішнього хаосу побачили обриси оновленої України, спонукали мільйони громадян повірити в успіх головного суспільного договору, завершивши розпочатий проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року історичний етап відновлення державності. Їхні голоси стали виявом лідерства, високої моралі та національного сумління, адже вони були за свободу замість імперської залежності, право замість сваволі, демократію замість авторитаризму.

Битва за нашу Конституцію – головний фундамент державності під час війни – це непримиренна боротьба за громадянські права та суворі обов’язки. Серед перших – захищати незалежність і територіальну цілісність України, шанувати державні символи та поважати правопорядок, відстоювати законні інтереси, честь і гідність людей, сплачувати податки та декларувати доходи, мати свободу думки та особисту недоторканність, бути забезпеченим якісною медичною допомогою і гарантованим страхуванням.

Головний державотвірний документ країни – це про незворотній шлях до Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору, якісної освіти, державної підтримки учасників бойових дій та членів їх родин, гідного оснащення армії та підвищення її боєздатності, доступних житлових програм для молоді та переміщених осіб, а також безліч реформ, включаючи судову, за що я голосував як народний депутат України.

Це і про те, щоб рідна українська стала 25-ою офіційною мовою ЄС, набувши додаткових політичних, правових та культурних можливостей на міжнародній арені. 10 стаття Основного документа, втілена в Законі України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», – серед найважливіших, адже вона визначила українську мову державною, а державу – відповідальною за її всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Це – наш стратегічний орієнтир, маркер ідентичності та свободи, яким живе та пульсує дух і тіло великого народу. Погодьтеся: стан мови – це ступінь розвитку та зрілості нації, яка зобов’язана працювати як на її захист та утвердження у країні, так і поширення у всьому світі.

Тому кожен, хто навчає дітей, працює на дипломатичному фронті, протидіє дезінформації та брехні, фіксує злочини геноциду і мововбивства, втілює культурну дипломатію і розбудовує українознавчі студії, а, найперше, захищає країну зі зброєю в руках, той наближає головну перемогу.

Особливого змісту День Конституції набуває на Миколаївщині. Саме тут у перші дні повномасштабного вторгнення було зупинено російську навалу. Миколаїв став форпостом українського Півдня, кремезним щитом, який захистив Одесу, Причорномор’я і всю Україну.

Тут кожна громада стала прикладом єдності, самоорганізації, взаємної підтримки та незламності. Місто-герой Миколаїв – це місто справжніх Героїв. Честь і гордість великої нації. Жива книга гідності та боротьби. Літопис звитяги, сили духу та свободи.

Розмовляти державною на своїй, Богом даній землі, битися за неї та працювати, лікувати і навчати, єднатися і примножувати ресурси для боротьби, відбудови та відродження, користуватися правами та виконувати обов’язки означає бути громадянином України.

Все це – про повагу до Конституції, любов до громади і держави, відповідальність перед своїми батьками, волелюбним народом, полеглими Героями, майбутніми поколіннями українців. Конституція України – це наш національний маніфест, викарбуваний у серцях мільйонів. Міцний правовий щит, який утверджує європейський вектор розвитку країни.

Наш суверенітет і територіальна цілісність. Найсильніша у світі декларація людської гідності та свободи. Гармонія національної ідентичності й демократичних цінностей. Непорушність прав людини, верховенства права і народовладдя.

Найважливіший суспільний договір. Вершина державницької та правової думки. Тисячоліття українського конституціоналізму.

Це – наша національна ідея, фортеця свободи, шлях перемоги, безсмертне рідне Слово.