Митрополит Атанасій Шептицький

Атанасій Шептицький (1686-1746) належав до старовинної української боярської родини Шептицьких, яка походила із древнього лицарського роду Сасів, що отримав своє шляхетство від самого Данила Галицького за особливі заслуги перед князівством (1284).

Богословську освіту здобув у Львівській єзуїтській колегії. Прийняв чернецтво у 1706 році, з 1710-го – ієромонах. Єпископ Львівський, Галицький та Кам’янецький Руської унійної церкви (1715-1746). Архімандрит Унівської лаври (1715-1746). Із 18 серпня 1729 року – 11-ий митрополит Київський, Галицький і всієї Русі.

Атанасій Шептицький дбав про освіту духовенства, утримував на власні кошти кандидатів до священства в Папській колегії у Львові. Розпочав будівництво теперішнього собору святого Юра у Львові. 1717 року заснував братство при цьому соборі. 1732 року відновив друкарню в Уневі.

1742 рік – за присутності Атанасія Шептицького в Зарваниці, з дозволу Папи Римського, короновано чудотворну ікону  Розп'ятого Спасителя.

Атанасій Шептицький боронив селян; згідно з постановами Замойського собору (1720), в якому брав участь, видавав літургічні книги. Активно латинізував візантійський обряд та зовнішній вигляд церков і духовенства. Боровся проти переходів вірних східного обряду на латинський, з цією метою добився від папи римського Климента II булли, що забороняла такі переходи.

10 грудня 1746 року підписав свій заповіт, а наступного дня помер у Львові. Похований у соборі святого Юра, однак його могила не збереглася.

Архікафедральний собор Святого Юра у Львові – головна спадщина митрополита. У 1744 році він ініціював розбирання старої середньовічної церкви та заклав будівництво величного барокового собору за проектом архітектора Бернарда Меретина. На честь небесного покровителя фундатора видатний скульптор Іоан Георг Пінзель створив кам'яну фігуру святого Атанасія, яка й досі прикрашає фасад храму.

У подорожньому щоденнику Василя Григоровича-Барського з часу перебування у Львові є дві згадки про Атанасія Шептицького.

ПЕРША

"...пішли ми разом у кафедральний монастир (ідеться про колишній монастир при соборі святого Юра у Львові. – Ред.) до руського єпископа, а тоді це був Атанасій Шептицький. І розповіли йому все докладно та просили його поклопотатися; він же зглянувся на нас і пообіцяв зробити цю ласку, тому що був дуже заприязнений із латинниками, і тоді, покликавши свого архідиякона, сказав:

– Піди з оцими юнаками до ректора і скажи, що я бажаю їм добра й дуже прошу знов прийняти цих студентів до академії, бо вони з моєї єпархії і я знаю їхню отчину; оскільки ж вони побажали побачити чужі землі, тільки для цього ходили вони до Києва і тепер повернулися додому.

Ми ж, почувши це, вклонилися йому до землі й дякували..."

За цим уривком криється справжня карколомно-детективна історія. Уважний читач довідається про неї у наступних публікаціях нашого проекту.

Проект «Львівська обітниця В. Григоровича-Барського» підготовлено за підтримки @Українського культурного фонду та @Львівської міської ради в межах конкурсу "Відповідальність бути / Responsibility to Be".