Що поєднує з Україною кіпрський монастир Панагії Сінті?

Черв 11, 2026 - 22:08 Оновлено: Черв 11, 2026 - 22:42

Монастир Панагія Сінті – це православний монастир, присвячений Діві Марії. Він розташований поруч із річкою Ксерос, приблизно за 3 км від села Пенталія, приблизно за 50 хвилин їзди від Пафосу - одного із трьох найбільших міст острова Кіпр. До монастиря можна дістатися лише ґрунтовою дорогою, тому в зимові місяці, коли річка розливається дощовою водою, доступ обмежений.

Будучи одним із найавтентичніших пам'яток монастирської архітектури на Кіпрі, монастир був збережений з невеликим сучасним втручанням та чудово гармонійно інтегрований у навколишнє середовище місцевості, а також має важливу археологічну, історичну, архітектурну та естетичну цінність.

Історичні джерела щодо заснування монастиря маловідомі. Він був збудований приблизно в XVI столітті та вважається однією з найважливіших будівель венеціанського періоду на Кіпрі. Ченці, які жили там до 1927 року, доглядали за внутрішнім двором. Монастирські будівлі побудовані з каменю та розташовуються у вигляді трьох крил у формі літери П навколо великого вимощеного каменем внутрішнього двору з колодязем посередині. Східне крило двоповерхове і було резиденцією ченців. Північне крило також включає оригінальний головний вхід, який перекритий куполом. Західне крило, як і північне, одноповерхове та включає ряд комор та стайень.

Монастир був пошкоджений численними землетрусами та перебував у жалюгідному стані. У 1966 році Департамент старожитностей оголосив монастир пам'яткою давнини, але через відсутність технічного обслуговування та суворі погодні умови, що призвели до руйнування монастирських будівель, Святий монастир Кіккос, якому зараз належить монастир, розпочав його відновлення у 1993 році. Будівельна компанія братів Неоклеус разом з командою архітекторів взяла на себе реставраційні роботи, які тривали 3 роки.

Метою реставраційних робіт було зберегти первісний характер та форму монастиря, відремонтувати та підтримувати пам'ятку з найменшим втручанням. Повної реставрації уникнули, головним чином, тому що це загрожувало б її історичній та архітектурній цінності. Будівлі були збережені в їхньому існуючому вигляді, а стіни були завершені та посилені лише там, де це було обов'язково, і використовувалися лише стародавні техніки та методи. Додаткові споруди, зроблені в сучасний час та не мали великої цінності, були видалені та допомогли підкреслити пам'ятку.

https://www.youtube.com/watch?v=QVnWHVp1XCU&t=38s

Заключним етапом реставрації було відновлення стародавньої триярусної позолоченої дерев'яної стіни з іконами всередині церкви. Були використані горизонтальні фрагменти різьблених панелей XVI століття. У 1997 році ця робота була відзначена нагородою Europa Nostra за успішне обслуговування та реставрацію з використанням правильних технічних методів, а також за збереження первісного характеру монастиря.

Монастир знову відкритий для відвідувачів, хоча зараз у ньому не проживають ченці.